Імбир аптечний, або імбир лікарський, або імбир справжній, або імбир звичайний (лат. Zīngiber officināle) – багаторічна трав’яниста рослина; типовий вид роду Імбир сімейства Імбирні (Zingiberaceae). Часто називається просто імбир; імбиром називають також сирі або перероблені кореневища рослини.
Імбир лікарський – багаторічна трав’яниста рослина висотою до 1 м, з сильно гіллястим горизонтальним кореневищем, що має сильний запах та гострий на смак.
Коріння за походженням придаткові, утворюють мичкувату кореневу систему. За корінь нерідко приймають видозмінений підземний пагін – кореневище, від якого відходять зелені надземні пагони і придаткові корені.
Кореневище – первинної будови: покривна тканина – пробка; центрально-осьової циліндр – кільце з судинно-волокнистих пучків (закриті бічні), паренхіма з численними судинно-волокнистими пучками (закриті бічні) і клітинами з ефірною олією (жовто-зеленого кольору).
Стебло прямостояче, округле, не опушене. Міжвузля більше 1 см, подовжені.
Листя почергове просте, цільне, ланцетоподібне цілокрає, із загостреною верхівкою, мають листову піхву. Основа листа серцеподібна.
Квітки зигоморфні, розташовуються на коротких квітконосах, зібрані в колосовидні суцвіття. Чашечка зеленого кольору складається з п’яти чашолистків, зрощена. Віночок раздельнолепестний з трьох пелюсток фіолетово-бурого або жовто-оранжевого кольорів. Андроцей многобратственний, одна тичинка фертильна, інші безплідні. Гінецей складається з трьох зрощених плодолистків.
Плід – тристулковий коробочка.
Відбувається імбир з країн Південної Азії. На даний момент вирощується в Китаї, в Індії, в Індонезії, в Австралії, в Західній Африці, на Ямайці, на Барбадосі.
В середні віки був завезений до Європи, де використовувався як прянощі і ліки. Зокрема, імбир вважався одним з основних засобів для профілактики чуми.
Хімічний склад
Вміст ефірної олії в сухих кореневищах становить 1,5-3%, головними його компонентами є α- і β-цингіберен (зингібер; сесквітерпени (група органічних сполук класу терпенів – до 70%), містяться також камфен, цинеол, бісаболен, борнеол, цитраль, ліналоол. Імбир містить також вітаміни A, C, B1, B2 і незамінні амінокислоти. Пекучий смак обумовлений речовиною гінгерол.
Кореневище імбиру (лат. Rhizoma Zingiberis) надходить у продаж в аптеки в очищеному або неочищеному від пробки вигляді.
Імбир у вигляді настою, настоянки, порошку застосовується при захворюваннях суглобів (артрит, артроз, остеоартроз), морській хворобі, виразковій хворобі шлунка, для підвищення апетиту та поліпшення травлення, атеросклерозі, порушенні жирового і холестеринового обміну, для нормалізації стану кровоносних судин.
Відвар імбиру з медом і лимоном часто використовують при простудних захворюваннях.
Компреси використовують для зняття головного болю, болю в спині і при хронічному ревматизмі.
Ефірна олія широко використовується в ароматерапії для лікування психоемоційних розладів, захворювань опорно-рухового апарату, простудних і вірусних захворювань. Застосовується в гарячих інгаляціях, в ваннах, для розтирань, для масажу та всередину.
Імбир лікарський входить в Британську трав’яну фармакопею (БТФ), фармакопеї Китаю, Японії, Єгипту, Австрії, Швейцарії, використовується в африканській і азіатській медицинах.
Входить до складу Сомешварі ультра, Мідона ультра, Реумакер ультра, Стоніл ультра, Сухасіні ультра, Сафая ультра, Есінорм ультра.