Цикорій звичайний (лат. Cichórium íntybus) – вид багаторічних трав’янистих рослин з роду цикорій (Cichorium) сімейства Айстрові (Asteraceae).
Народні назви: придорожня трава, синій квітка, Петрових батогів, Щербак.
Цикорій звичайний дуже широко поширений як бур’ян. Він легко впізнається по суцвіттям-кошиках, які складаються тільки з язичкових блакитних квіток. Але ці кошики бувають розкриті лише в ранні ранкові години, а також у похмуру погоду.
Цикорій звичайний зустрічається в помірному і тропічному кліматі Євразії, від Скандинавії до Середземномор’я і від Британських островів до Східного Сибіру і Індії на півдні, виростає на Півночі Африки.
Зазвичай росте на луках, лісових галявинах, трав’янистих схилах, часто як бур’ян на пустирях, полях, біля доріг, поблизу населених пунктів. В горах піднімається до середнього гірського пояса.
Цикорій звичайний – багаторічна (для диких форм) або дворічна (у культурних сортів) трав’яниста рослина з довгим стрижневим коренем і молочні судини у всіх органах.
Стебло прямостояче, прутьевідний, зелений або сизувато-зелений, більш-менш розгалужений, шорсткий, висотою 15-150 см. Гілки часто сильно відхиляються, кілька товщають до верхівки, щетинистий або курчавоволосістие, нерідко голі або майже голі, здаються нагорі майже безлистими, так як листя тут дрібні.
Прикореневі листя від струговідно-перистороздільним до цілісних, більш-менш зубчасті по краю, біля основи поступово звужені в черешок; стеблові – відносно нечисленні, сильно зменшені, від ланцетно-яйцевидних до ланцетних, стеблеоб’ёмлющіе.
Кошики одиночні, численні або скупчені по кілька на верхівці стебла, бокових гілок і в пазухах верхніх і середніх стеблових листків. Квітки язичкові. Віночок завдовжки 15-25 мм, різних відтінків блакитного, білого або рожевого кольору.
Плід – трьох-п’ятигранна семянка, довжиною 2-3 мм, світло-коричнева, довгаста.
Хімічний склад
У коренях і листках рослини міститься велика кількість (до 11%) полісахариду інуліну, є білкові речовини (4%), глікозид интибин, що надає їм специфічний гіркий смак, дубильні речовини, органічні кислоти, вітаміни – тіамін, рибофлавін, аскорбінова кислота, каротин; в квітках знайдені кумаринові глікозиди; в молочному соку – гіркі речовини (лактуцин, лактукопікрін і ін.); в насінні міститься 15-28% жирної олії; в молодому листі – каротин, аскорбінова кислота (до 0,08%), інулін, солі калію.
Завдяки вмісту в молочному соку гірких речовин цикорій підвищує апетит. З коренів отримують смачні ароматні напої, які мають антимікробну і в’язким дією, підвищують апетит, зменшують потовиділення, поліпшують функціональний стан травної системи. Згідно з експериментальними даними, настій з суцвіття цикорію надає заспокійливу дію на центральну нервову систему, тонізує роботу серця, має жовчогінну дію.
Цикорій особливо цінується в дієтичному харчуванні хворих на цукровий діабет. У клінічних випробуваннях отримані позитивні результати при лікуванні цукрового діабету екстрактом з коренів цикорію: спостерігалося поліпшення самопочуття хворих в початковій стадії захворювання, в запущених випадках досягалося часткове зниження вмісту цукру в сечі.
Корінь цикорію багатий оксалатами і тому протипоказаний схильним до хвороб нирок, що страждають зниженим тиском, анемією або виразкою шлунка.
Входить до складу Ливофер ультра.